Звільнення з роботи, що варто знати


Трудовим законодавством передбачено право працівника за власним бажанням розірвати трудові відносини з роботодавцем. Причини для звільнення безліч. Це і бажання розпочати власну справу, і отримання вигідної пропозицій від іншого роботодавця. Крім цього, причиною для звільнення можуть стати й негативні моменти: затримки у виплаті заробітної плати або погіршення умов праці.

Але незалежно від причин, вирішивши звільнитись одразу виникають питання чи потрібно попереджувати роботодавця та чи необхідно відпрацьовувати протягом двох тижнів?

Законодавством передбачено, що працівник повинен письмово за два тижні попередити роботодавця про своє бажання розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк.

Таким попередженням є заява, а відлік строку попередження починається з наступного дня, коли її було подано. Тобто, якщо заяву подано в понеділок, то строк попередження закінчиться в понеділок через два тижні. Якщо закінчення строку припаде на неробочий, вихідний, або святковий день, днем закінчення строку буде вважатися найближчий робочий день.

Тому, для уникнення суперечки про дату початку відліку строку попередження, на своїй копії заяви варто отримати відмітку про її надходження із зазначенням дати отримання та підпису й ініціалів працівника, який її прийняв. 

ЗРАЗОК ЗАЯВИ

У випадку, коли подати заяву особисто немає можливості її надсилають поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У такому разі датою, з якої буде вестись відлік строку попередження, вважається дата вручення, зазначена в повідомленні про вручення.

Зверніть увагу, що хвороба або відпустка на зупинку відліку строку попередження не вплине. Працівник у момент попередження про звільнення може перебувати у відпустці або на лікарняному і навіть протягом двох наступних тижнів, після спливу яких, роботодавець не вправі відмовити йому у звільненні.

Після закінчення двотижневого строку попередження працівник може залишити роботу, а роботодавець не має права його затримувати навіть з підстав не підписаного обхідного листа, або необхідності передати незавершені справи колегам.

Законодавцем передбачено і випадки, коли відпрацьовувати два тижні не потрібно, а роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який він просить. Ці випадки обумовлені неможливістю продовжувати роботу і вказуються в заяві.

До них відносяться:
  • переїзд на нове місце проживання;
  • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
  • вступ до навчального закладу;
  • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
  • вагітність;
  • догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
  • догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
  • вихід на пенсію;
  • прийняття на роботу за конкурсом, а також інші поважні причини.

Доказами, що підтверджують поважність причини звільнення є: медичні довідки (висновки), довідки з місця працевлаштування дружини або чоловіка. Довідка (виклик) з навчального закладу або довідка про склад сім'ї, яка підтверджує наявність дітей до 14 років. Документи, що підтверджують інвалідність особи, за яким здійснюється догляд та ін.

Дописати коментар

0 Коментарі