Огляд судової практики у кримінальних провадженнях щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

 



В огляд судової практики увійшли:

Розділ 1 Застосування норм кримінального права України у кримінальних провадженнях за ст. 286 КК України.

1.1. Кримінально-правова кваліфікація за ст. 286 КК України.

1.1.1. Порушення водієм ПДР під час маневру транспортним засобом на території складу є підставою притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 286 КК (за умови наявності інших ознак цього складу кримінального правопорушення) (Постанова ВС від 19.06.2019р. № 554/3796/17).

1.1.2. Для кваліфікації дій особи за ст. 286 КК судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв’язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу злочину, передбаченого у ст. 286 КК. Зокрема, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків злочину та джерело створення аварійної ситуації (Постанова ВС від 24.03.2020р. №130/720/17).

1.1.3. У випадку, коли ПДР порушені кількома учасниками ДТП (зокрема, водієм та пішоходом), до кримінальної відповідальності притягається лише та особа, протиправні дії якої перебували у причинному зв'язку з наслідками, що настали. Протиправна поведінка іншого учасника ДТП у цьому випадку є умовою спричинення відповідних наслідків та не впливає на підставу кримінальної відповідальності особи, у діях якої встановлено причинний зв'язок з наслідками, що настали (Постанова ВС від 26.05.2020р. №523/12810/15-к.).

1.1.4. Кримінальна відповідальність водія за ст. 286 КК виключається, якщо інший водій допустив порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв’язку з наслідками, що настали, а також якщо дорожня обстановка (наприклад, наявність відповідних дорожніх знаків) давала підстави водію розраховувати на додержання правил іншим водієм (Постанова ВС від 07.07.2020р. №632/313/16-к).

1.1.5. Порушення ПДР пішоходом не виключає кримінальну відповідальність водія транспортного засобу, який порушив ПДР, при цьому мав технічну можливість уникнути ДТП та спричинив пішоходу тілесні ушкодження (Постанова ВС від 14.05.2020р. №668/2604/15-к).

1.1.6. Якщо за висновком первинної експертизи, проведеної після ДТП, було констатовано спричинення потерпілій особі середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що було враховано під час кваліфікації дій водія за ч. 1 ст. 286 КК, однак стан здоров’я потерпілої особи істотно погіршився, то висновок повторної експертизи, в якому констатовано спричинення потерпілій особі ДТП тяжких тілесних ушкоджень, є підставою для перекваліфікації дій водія на ч. 2 ст. 286 КК (Постанова ВС від 18.05.2020р. №753/14205/16-к).

1.2. Призначення покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 286 КК України.

1.2.1. Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, хоча і становить порушення вимог підпункту «а» п. 2.9 ПДР, однак саме по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п. 13 ч. 2 ст. 67 КК (Постанова ВС від 21.09.2019р. у справі №682/956/17).

1.2.2. Покарання у виді позбавлення волі, наближене до нижньої межі покарання, визначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК, не може призначатися особі, яка неодноразового порушувала ПДР, значно перевищила дозволену швидкість на ділянці дороги з пожвавленим рухом, знехтувала перевагою пішохода, який перетинав дорогу, не порушуючи ПДР (Постанова ВС від 03.09.2020р. №523/13774/18).

1.2.3. Призначаючи покарання особі на підставі ст. 691 КК, суд повинен ураховувати сукупність умов, а також розмір покарання, визначений у цій статті. Кожна з вказаних умов має бути встановлена судом та підтверджена наявними доказами. Зокрема, добровільне відшкодування засудженим завданої шкоди кільком потерпілим у повному обсязі може бути підтверджено їхніми показаннями, зафіксованими шляхом технічного запису судового засідання, а також поданими потерпілими заявами, якими підтверджується факт відшкодування завданої їм шкоди. Вирішення питання про призначення особі додаткового покарання може здійснюватися з урахуванням положень ст. 691 КК (Постанова ВС від 24.06.2020р. №237/1524/19).

1.2.4. Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом не призначається засудженому, який не має права керувати транспортними засобами (Постанова ВС від 22.01.2019р. №708/40/18).

1.3. Звільнення від покарання осіб у кримінальних провадженнях за ст. 286 КК України.

1.3.1. Обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, не може бути звільнений від покарання з випробуванням за наявності формальних даних, що позитивно характеризують особу винуватого, не зменшують його суспільної небезпеки та вчиненого ним кримінального правопорушення, а в результаті порушення ним ПДР спричинені тяжкі наслідки кільком потерпілим (Постанова ВС від 16.10.2019р. №290/669/18).

1.3.2. Перебування водія автомобіля, який порушив ПДР, у стані сп’яніння, за відсутності даних про особу обвинуваченого, які істотно знижують його ступінь небезпеки та ступінь небезпеки вчиненого, є перепоною до призначення водієві покарання із застосуванням ст. 75 КК. Визнання обвинуваченим своєї вини лише під час апеляційного розгляду, вибачення не перед потерпілим, а перед його представником в апеляційному провадженні через значний проміжок часу після ДТП, свідчать про відсутність щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання (Постанова ВС від 25.09.2019р. №509/4910/17).

1.3.3. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не може застосовуватися до водія зі стійкою девіантною поведінкою стосовно порушення правил дорожнього руху (Постанова ВС від 25.06.2019р. №490/9758/17).

1.3.4. Амністія не застосовується до засуджених, що вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, у стані алкогольного сп’яніння (Постанова ВС від 07.02.2019р. №545/224/17).

2. Застосування норм кримінального процесуального права України у кримінальних провадженнях за ст. 286 КК України.

2.2. Докази і доказування у кримінальних провадженнях за ст. 286 КК України.

2.2.1. Якщо медичні документи, на підставі яких сформовано висновок експерта про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та механізму їх утворення у результаті ДТП, були отримані у визначеному законом порядку, і сторона захисту не клопотала про надання доступу до цих документів або під час здійснення судового чи апеляційного провадження їй було надано можливість реалізувати право на ознайомлення з ними, то у такому разі невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Постанова ВС від 27.01.2020р. №754/14281/17).

2.2.2. Схема ДТП, яку складено безпосередньо після цієї пригоди у межах оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення до внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, може бути визнана допустимим доказом у кримінальному провадженні (Постанова ВС від 09.04.2020р. №740/5033/15-к).

2.2.3. Суд має забезпечити стороні захисту право спростувати висновок експерта, наданий стороною обвинувачення, за допомогою іншого висновку у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в порушенні ПДР (ст. 286 КК). Суд може не взяти до уваги висновок експерта за результатами експертизи, проведеної за ініціативою сторони захисту, якщо із сукупності доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, у діях водія вбачається наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК (Постанова ВС від 05.08.2020р. № 753/10028/18).

2.2.4. Висновок експертизи, проведеної за клопотанням сторони захисту, може бути визнаний належним та допустимим доказом, якщо на час звернення сторони захисту з клопотанням про проведення експертизи ст. 242 КПК було передбачено таку можливість (Постанова ВС від 03.09.2020р. №752/1498/14).

2.3. Відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України.

2.3.1. Цивільний позов може бути пред`явлено в межах кримінального провадження до МТСБУ як до цивільного відповідача про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, оскільки його зобов`язання випливають із положень Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 вказаного Закону, не є обов`язковим (Постанова ВС від 19.06.2019р. №465/4621/16-к).

2.3.2. У випадку заявлення особами, які перебували на утриманні потерпілого, котрий загинув внаслідок ДТП, у межах кримінального провадження цивільного позову до страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги (Постанова ВС від 09.07.2020р. №756/8644/19).

2.3.3. Якщо цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, то обов’язок відшкодувати шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих покладається на об'єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Постанова ВС від 19.05.2020р. №375/1346/19).

2.3.4. Якщо цивільний позов у кримінальному провадженні за ст. 286 КК містить позовні вимоги до обвинуваченого відшкодувати заробітну плату, недоотриману потерпілим, то судам доцільно не відмовляти в задоволенні вказаних вимог, а розглядати їх у порядку цивільного судочинства (Постанова ВС від 01.09.2020р. №712/10244/19).

2.3.5. Під час задоволення позовних вимог потерпілого у кримінальному провадженні за ст. 286 КК висновок експерта, в якому визначено орієнтовний розмір грошової компенсації потерпілому, не є обов’язковим для суду (Постанова ВС від 21.05.2020р. №202/3079/18).

2.3.6. Обов’язок з відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застраховано за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виникає лише у тому випадку, коли у страховика відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності
страховика, а в іншому випадку факт покладання такого обов’язку на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (Постанова ВС від 11.02.2020р. №489/2170/17).

2.3.7. Суд, приймаючи у межах кримінального провадження рішення в частині, що стосується задоволення цивільного позову, має ретельно перевірити всі вимоги позивача, врахувати майновий стан винного, його стан здоров’я та вжити інших заходів для справедливого вирішення цього питання (Постанова ВС від 28.01.2020р. №639/1910/19).

Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у кримінальних провадженнях щодо порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами та короткий зміст рішень можна завантажити перейшовши за посиланням: Огляд судової практики ВС щодопорушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.