Огляд судової практики у провадженнях щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів




В огляд судової практики увійшли:

Розділ 1. Кваліфікація злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.


1.1. Суспільно небезпечні діяння.


1.1.1. Під схилянням до вживання наркотичних засобів (ст. 315 КК) слід розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на те, щоб викликати в інших осіб бажання вжити наркотичні засоби хоча б один раз (наприклад, пропозиція, угода, рекомендація, переконання). (Постанова ВС від 14.06.2018р. № 589/3675/13-к)

1.1.2. Вирощування конопель (ст. 310 КК) має місце як у випадку, коли відповідні рослини спеціально висаджувалися обвинуваченим або іншою особою, так і в разі, коли рослини конопель були дикорослими, але особа доглядала за їх посівами, забезпечуючи ріст та дозрівання конопель. (Постанова ВС від 13.11.2019р. № 141/1201/16-к)


1.2. Суб’єктивні ознаки.


1.2.1. Відповідальність за збут наркотичних засобів настає незалежно від їх розміру (ст. 307 КК). Про те, що злочин, передбачений ст. 307 КК, було вчинено з метою збуту наркотичних засобів може вказувати сукупність таких обставин, як посада, яку обіймав обвинувачений на момент вчинення злочину, та його функціональні обов'язки, його поведінка під час вчинення злочину, сукупність наркотичних засобів різних видів, їх кількість, спосіб упакування та розфасування, а також методи приховування. (Постанова ВС від 24.10.2018р. № 711/2259/16-к)

1.2.2. Великий або особливо великий розмір наркотичного засобу, психотропної речовини їх аналогу або прекурсору, спосіб упакування та розфасування відповідної речовини може свідчити про наявність в особи умислу на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за наявності й інших достатніх, взаємопов’язаних між собою доказів, які в сукупності вказують на те, що особа мала умисел на збут цих речовин (зокрема, поведінка суб’єкта злочину, дані про те, що особа сама не вживає наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а виготовляє та зберігає їх). (Постанова ВС від 21.06.2018р. № 712/13128/16-к)


1.3. Стадії вчинення злочинів.


1.3.1. Ввезення на територію України психотропної речовини утворює закінчений склад злочину, передбачений ст. 305 КК, якщо таку речовину було виявлено під час митного контролю після її переміщення через митний кордон України на її митну територію. Про умисел на збут психотропної речовини можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як надмірна для вживання однією особою кількість вилученої речовини, вжиття засудженим додаткових заходів конспірації своєї діяльності, спосіб та засоби оплати за психотропну речовину, показання свідків про намір засудженого пригощати цією речовиною знайомих осіб. (Постанова ВС від 9.04.2020р. № 727/6578/17)

1.3.2. Виявлення психотропної речовини в ході митного огляду поштового відправлення, що надійшло на ім'я засудженого, до фактичного переміщення через митний кордон України утворює закінчений замах на злочин, передбачений ст. 305 КК. (Постанова ВС від 09.04.2019р. №755/23519/14-к)

1.3.3. Якщо особа мала умисел на передачу наркотичного засобу, але не довела свого злочину до кінця, оскільки була затримана в порядку ст. 208 КПК, то це виключає наявність у діях цієї особи ознак добровільної відмови при незакінченому злочині, передбачених ч. 1 ст. 17 КК. (Постанова ВС від 29.05.2019р. № 357/9239/16-к)


1.4. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки.


1.4.1. Незазначення кваліфікуючої ознаки «повторність» при кваліфікації дій за ч. 3 ст. 309 КК не впливає на правильність кваліфікації дій засудженого за умови, що ця обставина знайшла своє відображення у вироку суду під час формулювання обвинувачення. (Постанова ВС від 02.10.2018р. №192/3096/16-к)

1.4.2. Для кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 309 КК (вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК) факт засудження особи (наявність обвинувального вироку, який набрав законної сили) за однією з цих статей не є обов’язковим. Послідовне вчинення особою кількох злочинних діянь утворює сукупність злочинів, у якій кожен наступний злочин (крім першого) кваліфікується з вказівкою на кваліфікуючі ознаки. Аналогічне правило кваліфікації має застосовуватися і у випадку, коли особа раніше була засуджена за вчинення будь-якого із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 КК. (Постанова ВС від 04.04.2019р. № 750/7087/15-к)

1.4.3. Якщо кілька кримінальних правопорушень, вчинених особою, є предметом різних кримінальних проваджень, то відсутність вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, у тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується. (Постанова ВС від 11.12.2019р. № 274/2956/17)

1.4.4. Повторність злочинів відсутня, якщо протиправні дії засудженого є тотожними та охоплені єдиним умислом на збут психотропної речовини та наркотичного засобу, навіть у випадку виявлення відповідних предметів в особливо великому розмірі та в різних місцях. (Постанова ВС від 08.11.2018р. № 175/230/17-к)


1.5. Застосування спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності.


1.5.1. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК суд має з`ясувати, чи дійсно особа страждала від наркотичної залежності та потребувала лікування. Встановлення такого діагнозу, як наркоманія, а також проходження особою курсу її лікування може здійснюватися лише в лікувальному закладі, який має ліцензію на цей вид діяльності. Добровільність звернення до лікувального закладу та початок лікування від наркоманії як умова звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі ч. 4 ст. 309 КК має місце у випадку, коли особа ставить за мету вилікуватися, а не ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. (Постанова ВС від 11.09.2019р. № 227/2400/17)

1.5.2. Звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК неможливе, якщо обвинувачений під час судового розгляду заперечує проти закриття кримінального провадження. У такому випадку кримінальне провадження повинно бути продовжене у загальному порядку. (Постанова ВС від 13.03.2018р.№ 760/11451/15-к)


Розділ 2. Призначення покарання, звільнення від відбування покарання за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.


2.1. Призначення окремих видів покарань.


2.1.1. Призначення особі, яка вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, додаткового покарання у виді конфіскації майна можливе лише у випадку доведення наявності корисливого мотиву. Під корисливими мотивом слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. (Постанова ВС від 20.02.2018р. № 154/2423/16)


2.2. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. 


2.2.1. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК), за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, можливе лише у випадку наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. (Постанова ВС від 10.10.2018р. № 345/1136/17)


2.3. Призначення покарання за сукупністю вироків.


2.3.1. Якщо засуджений вчинив триваючий злочин, який був закінченим після постановлення щодо нього попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то в такому випадку слід призначати остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК (сукупність вироків). (Постанова ВС від 18.04.2019р. № 408/5060/17-к)


2.4. Звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.


2.4.1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК), є правом, а не обов’язком суду. Якщо суд дійде висновку, що виправлення засудженої особи неможливе без її ізоляції від суспільства, то ст. 79 КК не застосовується, а призначається реальне відбування покарання. (Постанова ВС від 11.12.2019р. № 415/6262/17)


Розділ 3. Застосування кримінального процесуального законодавства України за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення.


3.1. Оцінка судом належності та допустимості доказів. 


3.1.1. Визнання апеляційним судом окремих доказів недопустимими, що вплинуло на перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК, без дослідження всієї сукупності доказів у справі не відповідає вимогам КПК. (Постанова ВС від 12.02.2019р. № 127/3712/17)

3.1.2. Якщо докази, яким сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність вини, визнано недопустимими, а іншими доказами вина особи жодним чином не підтверджена, то особу має бути виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК. (Постанова ВС від 31.10.2019р. № 321/954/14-к)

3.1.3. Якщо протокол огляду місця події, який є первинним доказом, отримано з порушенням вимог КПК, внаслідок чого інші докази, що є похідними від проведеної з порушенням закону слідчої дії, також є недопустимими, то особу має бути виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК. (Постанова ВС від 21.01.2020р. № 381/2316/17)


3.2. Забезпечення права на захист.


3.2.1. У кримінальних провадженнях щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів проти здоров’я населення, факти перебування вказаних осіб на спеціальних обліках і на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже, і про обов’язковість участі захисника (п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК). При здійсненні судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням установленого характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров’я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо. (Постанова ВС 22.04.2019р. № 213/1425/17)


3.3. Допустима поведінка працівників правоохоронних органів та провокація злочинів.


3.3.1. Пасивна поведінка працівників правоохоронних органів під час проведення оперативної закупки психотропної речовини є допустимою та не може бути визнана провокацією злочину. (Постанова ВС від 10.09.2019р. № 161/14703/17)

3.3.2. Контроль за вчиненням злочинів у формі оперативної закупки наркотичних засобів не є провокацією злочинів, якщо пропозиція таємного агента була лише загальним абстрактним виразом готовності цього агента заплатити певну суму грошей за поставлені наркотичні засоби, а засуджений після цього добровільно продовжує спілкуватися з таємним агентом, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності «покупця» купувати наркотичні засоби. (Постанова ВС від 23.01.2020р. № 535/83/18)



Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у провадженнях щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та короткий зміст рішень можна завантажити перейшовши за посиланням: Огляд ККС ВС 2018р. - 2020р.