Вимога про сплату ФОП боргу з ЄСВ без доходу - незаконна



Суди продовжують радувати фізичних осіб-підприємців приймаючи рішення на користь платників податків та скасовують донарахування та штрафні санкції застосовані фіскалами.

Чи будуть радіти підприємці надалі - невідомо. Адже це тільки рішення суду першої інстанції. Що скаже з цього приводу суд апеляційної інстанції наразі під питанням.

В публікації щодо незаконності застосування штрафних санкції за несплату ЄСВ після припинення діяльності платнику податку вдалося довести відсутні у податківців правових підстав для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Наразі податківці звернулись до апеляційного суду з проханням скасувати це рішення. На момент публікації статті апеляційна скарга податкової залишена без руху у зв’язку з несплатою скаржником судового збору.

Ще одним позитивним рішенням на користь платника податків є рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, яким визнано протиправною та скасовано вимогу податкової про сплату боргу з ЄСВ без доходу.

Позивач – ПЕРЕМОГА

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у 1997 році він зареєструвався, як ФОП на спрощеній системі оподаткування, але підприємницьку діяльність не здійснював, оскільки подав заяву до податкової про її припинення. З того часу не подавав жодної звітності та постійно працював, як найманий працівник. Тому, вважав, що податкова приймаючи вимогу зі сплати ЄСВ не провела перевірку та несвоєчасно надіслало вимогу. У зв’язку з цим просить визнати протиправною та скасувати вимогу щодо сплати боргу з ЄСВ.

Відповідач

Вважав, що незалежно від отримання доходу у позивача виник обов`язок сплачувати внесок у мінімальному розмірі, який встановлено законом. Крім того податківці зазначили, що обчислення внеску здійснюється не тільки на підставі актів перевірки, а й - інших документів (інтегрованої картки платника та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Суд

Позовні вимоги задовольнив, зазначив:

1. Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.


Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом й максимумом.

Отже, у ФОП, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Крім того, судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою, оскільки перебував у трудових відносинах з підприємством, котре сплачувало внесок з його заробітної плати.

2. Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.


Отже, податкова мала право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі:
  • акту перевірки;
  • звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів;
  • бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.

Але проаналізувавши матеріали справи, суд зробив висновок про відсутність цих підстав.

Так, позивач не подавав звітність, податкова чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребувались та не надавались відповідачу бухгалтерські та інші документи.

Також суд звернув увагу на те, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність вимоги податкової про сплату боргу з ЄСВ.

Джерело: рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2019р. № 340/453/19.

Читайте також: Припинення ФОП: порядок дій від ДФС

Дописати коментар

0 Коментарі